Каменяреві

Коли земля у барвах і цвіту,

Коли усе кругом благоговіє,

Складаємо пошану ми Франку,

Чий спадок творчий душу щедро гріє.

Де хмари розганя старий туман,

Село вдяглось у барви акварелі, -

Там з хлопця мужній виростав Іван

І словом розбивав камінні скелі.

Він не корився долі, бо не вмів,

Не падав стрімко вниз, немов підбитий, -

Він духом сильний був і переміг,

Щоб ми, праправнуки, могли його любити,

Як він любив цю землю, рідний край

До болю в серці, ревно, безупинно…

Він сотворив у наших душах рай.

Про це ви пам’ятайте щохвилинно!

Як благодатна наступа пора,

І спів луна в грізному грому реві,

В пошані опускаємо чоло,
Поклін складаємо Каменяреві.

                                         Лариса Дуда