Методика проведення контрольного диктанту

Перевірка виконаних робіт

Кваліфікація помилок—справа складна і делікатна. Слід пам'ятати правило: «Помилки потрібно не тільки рахувати, але й зважувати».

У практиці зустрічаємось з фактами завищення або заниження оцінок. Заниження найчастіше виникає тому, що деякі вчителі в число звичайних помилок враховують описки, негрубі й однотипні помилки, виправлення. Завищення оцінки буває тоді, коли зовсім не враховуються виправлення, до однотипних зараховуються помилки, які такими не є.

Таким чином, при оцінці письмових робіт з особливою гостротою постає питання про типологію орфографічних, пунктуаційних та інших помилок, про критерії визначення їх типу, оскільки від цього залежать як їх підрахунки, так і оцінка всього виконаного учнем завдання.

 

Загальновідома класифікація орфографічних помилок

Так, орфографічні помилки в письмових роботах учнів бувають:

1) на вивчені правила;

2) на ще не вивчені правила і

3) на правила, які в школі не вивчаються.

Рівень орфографічної грамотності учня визначається передусім кількістю помилок,  допущених на вивчені правила або на ті випадки, які слід було запам'ятати.

Орфографічні помилки "грубі" та "негрубі"

Потрібно розрізняти "грубі" й "негрубі" помилки.

Неправильне написання основних орфограм — грубі помилки; помилки на важкі випадки орфографії, на винятки з правил — "негрубі".

При підрахунку їх якість прирівнюється до половини помилки. Одну «негрубу» помилку при виставленні оцінки в розрахунок можна не брати.

Інакше кажучи, «грубими» вважаються помилки на вивчені правила, наприклад, у четвертому класі такими вважаються помилки не лише з розділів, які вивчаються четвертокласниками, але й з інших частин курсу мови, що вивчалися за програмою початкових класів.

До «негрубих» відносяться помилки:

1) у винятках з усіх правил;

2) у написанні великої літери в складних власних найменуваннях;

3) у випадках написання разом і окремо префіксів у прислівниках, утворених від іменників з прийменниками;

4) у випадках, що вимагають розрізнення не і ні (у сполученнях не хто інший, як..., не що інше, як..., ніхто інший не..., ніщо інше не...).

 

Діти виправляють помилки. Це добре?

Важливо навчити дітей умінню самостійно знаходити й виправляти помилки в різних видах робіт. У контрольних диктантах виправлення учнем неправильного написання на правильне не слід враховувати в кількість помилок, правда, велика кількість виправлень свідчить про несталість правописних навичок. Томупрактикується зниження балу за велику кількість (більше 5) виправлень, зрештою, якщо це не приведе до виставлення негативної оцінки. Оцінка «5» не ставиться при наявності трьох і більше виправлень. Оцінка за контрольний диктант виставляється з урахуванням кількості і якості помилок.

Загальноприйнята класифікація пунктуаційних помилок

Пунктуаційними помилками вважаються:

1) пропуск потрібного розділового знака,

2) постановка зайвого знака,

3) постановка знака не в тому місці, де він має бути,

4) невиправдана пунктуаційними правилами заміна одного знака іншим,

5) неправильна послідовність постановки розділових знаків при їх сполученні,

6) перенос знака в інший рядок.

Знак видільний чи відокремлюючий?

Розділові знаки поділяються на:

1) видільні, які служать для виділення синтаксичної конструкції, позначення її меж у складі іншого синтаксичного цілого,— це лапки, дужки, дві коми, два тире, які виступають як єдиний парний знак;

2) знаки відокремлюючі, які служать для розмежування синтаксичних одиниць (однорідних членів речення, компонентів складного речення і под.), а також вказують на тип речення за емоціонально-функціональною ознакою: крапка, знак питання, знак оклику в кінці речення, кома, крапка з комою, двокрапка, тире в середині речення, три крапки.

Знак одиничний чи парний?

В тих випадках, коли синтаксична одиниця відокремлюється з обох боків, отже, розділові знаки виступають як парні, то пропуск як одного, так і двох знаків вважається одною помилкою, бо в даному випадку маємо справу з одним правилом, яке стосується одної і тої ж синтаксичної структури.

Відокремлюючі знаки одиничні, але вони можуть повторюватись. Скільки цих знаків пропущено — стільки й помилок. Наприклад, пропуск кількох ком між однорідними членами речення є кількома однотипними пунктуаційними помилками.

 

Яка послідовність знаків правильна?

Існує певна послідовність постановки розділових знаків у випадках їх сполучення, наприклад, у кінці питального речення, яке вимовляємо з окличною інтонацією, спочатку ставимо знак питання, потім — оклику; другі лапки в прямій мові, яка йде в рядок, ставимо після знака оклику, питання, трьох крапок, крапка ж — після лапок. Порушення цієї послідовності—пунктуаційна помилка.

Не практикується перенос знака в наступний рядок, тобто розділовий знак не відривається від того слова, після якого ставиться; але рядок може починатись з таких парних знаків, як лапки, дужки, тире.

 Пунктуаційні помилки можуть бути "грубі" та "негрубі"

Як і орфографічні, пунктуаційні помилки бувають «грубі» й «негрубі». Не беручи до уваги такого поділу, ми не зможемо об'єктивно оцінити рівень пунктуаційної грамотності учнів, правильно організувати їх подальшу роботу над удосконаленням пунктуаційних навичок.

Постановка тих чи інших розділових знаків мотивується синтаксичними, смисловими й інтонаційними ознаками, але визначальною є синтаксичне членування письмової мови, тому й до порушення цієї ознаки слід ставитись суворіше. Наприклад, пропуск розділового знака між однорідними членами речення, між компонентами складного речення — помилки «грубі», постановка тире замість двокрапки між елементами безсполучникового речення — «негруба» помилка. Зрештою, розбіжна з оригіналом постановка розділових знаків у написаному учнем диктанті, якщо вона не суперечить прийнятим правилам, взагалі за помилку не вважається.

"Грубі" пунктуаційні помилки - приклади

До «грубих» належать помилки, що порушують уже вивчені  правила  і  які  складають   основу   шкільної пунктуації (наприклад, у кінці речення, між однорідними членами речення, між реченнями у складному синтаксичному цілому, звертанні, при вставних словах і реченнях, прямій мові), слід враховувати також характер охоплення даним правилом певного класу явищ, напр., крапка з комою між однорідними членами речення виступає рідко, тому постановка тут лише коми — «негруба» помилка, відсутність же коми між однорідними членами речення — «груба».

"Негрубі" пунктуаційні помилки - приклади

«Негрубими» пунктуаційними помилками вважаються:

• помилки, допущені на вживання знакових сполучень,
• помилки у виборі знака: вживання коми замість крапки з комою, тире замість двокрапки і навпаки та под.

Не брати до уваги!

Деякі пунктуаційні помилки можна не брати до уваги при оцінюванні робіт:

• вживання коми замість крапки з комою між однорідними членами речення;
• помилки на правила (пропуск знака або зайвий знак), які ще не вивчались або взагалі не входять до шкільної програми;
• пропуск авторського знака.

Виправляти, але не враховувати при оцінюванні

Рекомендується виправляти, але не враховувати при оцінюванні контрольного диктанту:

• помилки з тих розділів орфографії та пунктуації, які ще не вивчалися, або на правила, які не включені в шкільну програму;
• явні описки (якщо описки повторюються, то оцінку за роботу знижуємо);
• помилки в написанні неперевірюваних орфограм у словах, які ще не опрацьовувалися;
• повторення неправильних написань у тих самих словах (коли ж певне слово має двояке написання типу життєвий і життьовий, то його можна не виправляти, якщо учень записав не той варіант, який вжито в продиктованому тексті);
• розбіжність у розстановці розділових знаків у роботі учня порівняно з продиктованим текстом, якщо це не порушує пунктуаційних правил (тобто в передачі т. зв. авторської пунктуації).

 

Із посібника В.Т. Горбачука "Види диктантів

і методика їх проведення"