Сценарій свята «Хай усіх єднає пісня!»

     (Слайд 1)

     У виконанні гурту «Немареничі» звучить пісня ВІА «Смерічка» «Спитай».

(У програші протягом звучання першого куплету говорить учитель. Другий куплет звучить для гостей свята. У програші після другої строфи на сцену виходять ведучі.)

Вступне слово вчителя: Колискою моєї юності була Батьківщина народного артиста України Ігоря Білозіра. Мабуть, це святий обов’язок кожного нести у світ добре слово та спогад про знаменитого земляка. Але поряд із Ігорем не можна не згадати й інших творців української пісні, тієї пісні, за яку навіть убивали. Дуже хочеться, аби українці знали про такі перлини свого народу та передавали їх наступним поколінням. Тому темою нашого свята ми обрали рядки із «Пісні про добро». Тож об’єднаймося навколо пісень,  щоб їх не забули, аби вони не зникли.

     Ведуча: А де і чому зникають пісні? Їх забувають, вони просто щезають, стираються з пам’яті, якщо їх не співати, не передавати від покоління до покоління  як найдорожчий скарб. І важливим є пам’ятати не лише пісні, а й їхніх авторів: поетів-піснярів, композиторів, виконавців. Тому вмощуйтеся зручніше та занурюйтеся разом із нами у пісенний світ!

 Ведучий: Пісня… Це душа народу, це безмежне поле, засіяне зерном історії та заквітчане людськими надіями, це любов до Вітчизни і ненависть до її ворогів. Вона пахне весняними дощами, синіми льонами, запашними чорнобривцями, материнськими теплими долонями. І її потрібно берегти як святиню, передавати наступним поколінням як реліквію… (Слайд 2)

Ведуча: "Пісня і праця. - за висловом І.Франка, - великі дві сили". Врешті, в трудовій діяльності й виникли народні перлини. З давніх-давен українці й відпочивали у праці. Пісня ж єднала рід, зв'язувала покоління, давала людині опору в усвідомленні того, якого ти роду-племені. Пісня батьків – мовби стержень, без якого важко на землі триматися, важко укріпитися в переконаннях, принципах, совісті своїй. І, нарешті, рідна пісня - це й рідна мова.

Ведучий: Мабуть, про це краще від поета Миколи Карпенка не сказав ніхто.

Читає ………………….

І випада щаслива та хвилина – Старенький спогад подруг в тіснім гурті, Що й сам не знаєш, звідки пісня злине, – Слова святі і звуки золоті. Аж до сльози, аж серце надривають, - І солодко, і боляче. А все ж Отак за словом слово –  заспівають: Хіба ж без пісні в світі проживеш? Вона тебе розрадить у печалі, Вона тобі зорею засія... Її ж бо не з-під палиці вивчали - Вона одвік супутниця твоя.

Вона для тебе стане Божим гласом З-під зір ясних та з-над русальних вод... О слово рідне, вивірене часом, О пісне, що створив тебе народ! Жінки співали... як вони співали! Такого співу я не чув давно... Вогнем палило. Холодом проймало. Здіймало в небо. Кидало на дно. А що найперше –  викликало з хати: Предивний спів лунав на півсела...

Ведучий: Слова та музика Миколи Мозгового. «Мій рідний край». (Слайд 3)

 

Ведуча:     Чарівний край Черемоша й Прута… Буковина. Ця земля дала Україні та світові плеяду музичних гігантів. Серед них вагоме місце посів Володимир Івасюк, який увійшов до пісенної  історії нашої країни як один із найталановитіших молодих авторів та виконавців. (Слайд 4)

Ведучий: Нелегка доля судилася Володі. Але всупереч усім, він уперто й мовчки долав тернистий шлях. Спочатку навчався в музичній школі. У 15-річному віці створює у школі ансамбль «Буковинка» та пише для нього свої перші пісні. Мріє стати медиком, проте через заведену на нього «справу» мрію змушений відкласти, бо ж був заарештований на 15 діб, і не стільки за хуліганство, до якого не мав жодного стосунку, як за любов до української пісні, слова.

Ведуча: Тому юнак влаштовується слюсарем на завод, де створює хор, керує ним, а невдовзі ризикує і під псевдонімом Весняний надсилає на конкурс пісні "Відлітали журавлі" й "Колискова для Оксаночки" та отримує першу премію. Через рік за рекомендацією заводу Володя вступає до Чернівецького медінституту. Після закінчення третього курсу починає працювати над піснею "Червона рута". Далі були й інші: «Пісня буде поміж нас», «Водограй».

Ведучий: Я піду в далекі гори у вечірню годину

І попрошу вітру зворів, аби він не спав до днини…

Саме такими словами розпочався злет легендарного українця Володимира Івасюка як митця.

Якось під час студентської практики хлопець написав мелодію, адресував її дівчині Ніні, що на той час полонила його серце, надихала на нові пісні, бо стала для нього музою.

Ведуча: Проте вірші на цю мелодію народилися аж за півроку, коли Івасюк пішов разом із друзями у гори. Того разу на ранок піднявся страшний вітер, потім несподівано пішов сніг, довелося повернутися. Але цей буревій так вразив Івасюка, що дорогою додому, трясучись у плацкарті, просто на пачці цигарок він нашкрябав знамениті вірші.

Пісня, що стала першим шлягером Володимира Івасюка, - «Я піду в далекі гори». (Слайд 5)

Ведучий: Навесні 1972 р. починається львівський період у житті Володі: він переїжджає до Львова, де стає студентом підготовчого композиторського факультету Львівської консерваторії та переводиться на IV курс Львівського медичного інституту. 1972-го року пісню "Водограй" визнано піснею року. Невдовзі Івасюк записує платівку, яка розійшлася вмить. Його запрошують до участі в роботі журі республіканського конкурсу молодих виконавців, про нього пише преса, авторські твори звучать на радіо… Розширюється коло мистецьких знайомств, а невтомно працюючи, створює пісні "Балада про мальви", "Я — твоє крило", "Два перстені", "Наче зграї птиць".

Ведуча: А 24 квітня 1979 р. в обід Володі дзвонять, він одягається, йде до консерваторії і … більше не повертається... 18 травня 1979 р. тіло Володимира Івасюка знайшли у військовій зоні Брюховицького лісу підвішеним… Влада назвала це самогубством, проте ніхто у таку версію не повірив. Справу й досі не розкрито…

Віталій Близнюк «Відлуння вірності». Читає    …….

Краплинами ярого воску
Стікає на крони літо.
А я все в думках крізь весни
До тебе лечу, лечу.
Та тільки ніяк не можу
На стежці тебе зустріти,
Блукаю осіннім вітром
В обірваних струнах дощу.

Чар-зілля червона рута
Зорею упала в серце,
Здавалось тоді — навіки,
Здавалось, на все життя.
Чому ж скрипалі осінні
Виводять минуле скерцо,
А пісня злетіть не в силі,
Неначе підбитий птах?

Холонуть дзвінкі потоки,
Ридають вітрів трембіти,
А голос сумної пісні
Розносить по світу луна.
Не в’януть в твоїх долонях
Мої запізнілі квіти,
Тому що любов на світі
Буває лише одна.                                    (Слайд 6)

Ведучий: У 1989 році в державі готувалися до відкриття конкурсу молодих виконавців «Червона рута». Місцем проведення запропонували обрати Чернівці — місто, де й народилася пісня "Червона рута", чим було вшановано пам'ять загиблого українського генія Володимира Івасюка.

Ведуча: 17 вересня 1989 року на стадіоні "Буковина" відбулося відкриття першого Всеукраїнського фестивалю "Червона рута". У рамках фестивалю відбувся й вечір пам'яті Володимира Івасюка. Цим було знято неофіційну заборону на його ім'я і творчу спадщину.

Григорій Траф’юк «Не одцвіте «Червона рута». Читає    ……

Він мав у серці скрипку чарівну.
Злетіли в небо звуки, наче птиці,
І розвидняли сіру далину,
Настояні на пахощах живиці.
Він мав у серці скрипку чарівну —
Її відлуння буде поміж нами,
Хоч перейшла у повінь весняну
Душа його, заквітчана піснями.
Він мав у серці те, що не згаса,
Що дух людський здійма на верхогір’я.
Врятує світ пісень його краса,
Що світиться нев’янучим сузір’ям.

Ведучий: Для вас звучить одна з найвідоміших пісень автора. ЇЇ по праву можна назвати символом сучасної української музики.  13 вересня 2018 року  вона святкуватиме свій 48 день народження. Зустрічайте: «Червона рута»!

Ведуча: Не одцвіте «Червона рута»
І не зміліє «Водограй».
Втіка налякана засмута,
Як солов’їниться наш край.

Прадавня скрипка молодіє
В руках невтомних скрипаля,
І дивна сила чародія
Усохлі ріки оживля.

Спасибі, брате, за любов жагучу
до рідної вкраїнської землі.
В віках твою"Червону руту"
співати будуть солов'ї.

Ведучий: 2 березня 1994 року Володимирові Івасюку було присуджено Державну премію України імені Тараса Шевченка посмертно. Багато чудових пісень написав маестро за час свого земного життя! Вони – наче залишені квіти. 
Послухаймо разом «Залишені квіти» у його виконанні. Увага на екран. (Презентація про В.Івасюка)

Ведуча: Українська пісня! Хто не був зачарований нею, хто не згадує її, як своє чисте, прозоре дитинство, свою горду юність, своє бажання бути красивим і ніжним, сильним і хоробрим?

Пісня завжди була віддзеркаленням настрою людини і душі народу.

Людські пісні – найглибша мука,           Найвища радість на землі!           Людська душа – тисячозвука,

В гірськім одбита кришталі.           І перемога, і жалоба, Веселки і грози подоба!

Ведучий: Яка дівоча весна не приносила кохання на крилах пісень?

Яка мати не співала цих легких, як сон, пісень над колискою дорогих дітей своїх?

І поети найкращі слова адресують саме жінкам на горде ймення Мати, найліричніші етюди звучать на їхню адресу, до них протягом усього життя лине душа кожного.

Ти  жінка. Ти  травинка. Ти  царівна,
Лиш Афродіта тобі рІвня.
Ти не цвіт, не зоря, не сніжинка —
Це прекрасні природи витвори!
Ти сильна і слабка Жінка — 
Саме так, з великої літери.                  (Слайд 7)

        

Ведуча: ОнорЕ де Бальзак писав: «Серце матері – глибока прірва, на дні якої ви завжди знайдете прощення». Тому…

Не називайте матерів сивокрилими, сизокосими.

Тоненька складка поміж брів – неначе стежка між покосами.

Не обвантажуйте плече торішніми сльозинами,

Бо ваша туга їх пече самотніми хвилинами.

Не залишайте матерів, вертайтеся з лелеками.

Дивіться мальвами з дворів, ростіть при них смереками.

Вони з ікон усе простять і перехрестять вас з вікна.

До серця вашого свята торкнеться мамина рука.

Ведучий: Для вас лунає відома пісня славетного сина Галичини, борця за рідне слово, засновника вокально-інструментального ансамблю «Ватра», що зміг десятиліттями зберігати популярність,  відомого композитора та виконавця Ігоря Білозіра «Ніби вчора».                                     (Слайд 8)

Ведуча: Біла зірка України заясніла 1955 року в м. Радехові Львівської області. Про музику Ігор Білозір мріяв завжди, хотів стати творцем української пісні. Зразком витязя рідної пісні для нього був Володя Івасюк.

Ведучий: Першим ансамблем Ігоря був "Ритми Карпат" львівського автобусного заводу. Коли у травні 1979-го злочинець на високій ноті обірвав пісню Володимира Івасюка, Ігор Білозір уже очолював вокально-інструментальний ансамбль "Ватра".

Ведуча: Слово "ватра" означає не просто багаття, а святий вогонь, запалений небесною блискавкою. І святий вогонь української пісні, запалений Івасюком, понад 20 років підтримував Білозір.

1981 рік. На Щедрий вечір разом із поетом Богданом Стельмахом Ігор створив пісню "Перший сніг".                     (Слайд 9)

Ведучий: Пізніше це співавторство народило десятки музичних шедеврів. Це «Джерело», «Многая літа», «Не сип, мила, скла», «Розпитаю про любов» та багато-багато інших чудових пісень. Одну з них виконають учні школи. Зустрічайте.  Слова Богдана Стельмаха, музика Ігоря Білозіра: "Пшеничне перевесло"!  

Ведуча: Невдовзі Ігор Білозір став високим професіоналом: закінчив  диригентський факультет Львівської консерваторії; потім був композиторський факультет. Темою дипломної роботи Ігор обрав вірші напівзабороненого Богдана Стельмаха, яку комісія відмовилася приймати. Пропонували взяти текст іншого поета, але Білозір відмовився – він не міг зрадити друга. Усе це супроводжувалося різного роду перевірками.

Ведучий: А 8 травня 2000 р. в центрі Львова вбили українську пісню.

Цього дня Ігор із друзями відпочивав у кафе "Цісарська кав'ярня". Заспівали пісню-первісток "Перший сніг". Молодики за сусіднім столом, офіцер контррозвідки України Воронов і його товариш Калінін, вимагали «прєкратіть пєть».

Ведуча: Виникла сварка. Коли Ігор повертався додому, вони його наздогнали і жорстоко побили. 20 днів медики боролися за життя Ігоря. У ніч на неділю 28 травня 2000 року Ігоря Білозіра не стало.

Богдан Сливчук «Пам’яті композитора Ігоря Білозіра». Читає     ……………..

Знов у синіх горах Едельвейси квітнуть, Загорілась з ватри Пісня вівчарів. Сумно світять зорі, Наче плачуть квіти. Непоправна втрата Серед піснярів. Обірвалось раптом Молоде ще серце, Охололи струни І мовчать уста. Зранку було свято, А опівдні смеркло. І співає сумно Вже земля свята.

На дітей чекають Мамині світлиці, В’яжуть перевесла – Йдуть свати у двір. Дух його вітає Вже стрункі ялиці. А душа піднялась З піснею до зір. Бо вона, мов зірка, З віком не погасне, Джерелом заб’ється, Заспіва, мов птах. Прикро нині й гірко – Відійшов завчасно. Пісня зостається У людських серцях.

(Слайд 10)

Ведуча: Ігор завжди був і залишався українцем по духу. А пісні “Ватри” все вище піднімали неповторність, творчий та самобутній геній маестро. Його пісні того часу звучали у виконанні Василя Зінкевича, Назарія Яремчука, Лілії Сандулеси. І як тут не згадати легендарну Квітку Цісик та пісню «Коханий» у її виконанні… Щиро радів автор, що його пісня українською мовою зазвучала на іншому континенті, у далекій Америці, радів і прислухався до переливів іспанської гітари…              (Фрагмент пісні «Kоханий» у виконанні Квітки Цісик – 2:43 – 3:45 – і скрутити звук).

Ведучий: Правильна та чиста нота, досконала та емоційна гармонія –  шлях, яким Ігор Білозір ішов усе життя. Його твори – це вже не мода, це морально-етична світлиця, яка інсталює нові музичні форми та стилі.

Ведучий: Співак-тенор ще в 1996 році став народним артистом України, на всю країну тоді пролунали слова Ігоревої пісні:

Встань з колін, народе мій!
Гордість маєш ти!
На колінах не прийдеш
до свої мети!    

Увага  на  екран. (Презентація про Ігоря Білозіра).      

Ведуча: Яскравою кометою увірвався в пісенний простір ще один композитор – Ігор Поклад. Відмовившись від консервативних ритмів, він створив чудові пісні, багато з яких народилися завдяки поетові Юрію Рибчинському.

 (Слайд 11)

Ведучий: Самобутньою та оригінальною є пісенна творчість Івана КарАбиця. Кожна пісня - наче шедевр! Грек за національністю, родом із Приазов'я, Іван Федорович писав такі глибокі за українським національним змістом пісні ("Батьківський поріг", "Моя любов, моя земля", "Мадонна-Україна", "Де вітер землю голубить"), що йому можуть позаздрити багато композиторів-українців.

Ведуча: Ну а серед найвідоміших пісень періоду 70-х - 80-х хочеться згадати такі, як "Дикі гуси", "Чарівна скрипка", "А ми удвох", "Три дороги", "Моя любов, моя земля", "Гай, зелений гай",  а також "Стожари", "Смерекова хата".

Ведучий: Мегапопулярними виконавцями українських пісень того часу були Василь Зінкевич і Назарій Яремчук. Співаки починали свою кар’єру в ансамблі «Смерічка» разом із Володимиром Івасюком. І в кожній пісні лейтмотивом звучали заклики до добра. А українська естрадна співачка молдавського походження Софія Ротару свою першу вокальну нагороду отримала ще у 1968 році і дуже довго перебувала на вершині слави.

Ведуча: Для вас учні школи виконають композицію на слова Юрія Рибчинського та музику Івана Карабиця, з якою прекрасно виступала Софія Михайлівна. «Пісня на добро».                      

Ведучий: Стара українська естрадна музика переживає занепад, потроху відходять композитори, жанр ВІА взагалі зникає, пісні стають більш простими за музикою і текстами, а часом – навіть примітивними.                (Слайд 12)

Ведуча: Але і в цей період з'являються гарні твори, особливо це стосується таких композиторів, як  Олександр Злотник,  Геннадій Татарченко,  Микола Мозговий, Павло Дворський.

Ведучий: Поряд з іншими авторами та виконавцями пісень не можна не відмітити й співака та композитора Віктора Морозова, який до сьогодні не сходить зі сцени й дарує своїм прихильникам краплини добра та надій у піснях.

Ведуча: Серед поетів-піснярів найбільш відомими є Вадим Крищенко, Андрій Демиденко, Степан Галябарда, Микола Луків, продовжують писати Юрій Рибчинський, Микола Сингаївський, хоч їхні пісні вже не мають колишньої популярності.        (Слайд 13)

Слова Андрія Демиденка, музика Ігоря Поклада. «Тече вода». Виконують       ………………..

Ведуча: «Українська пісня». Читає                ………………….

Такого сплеску в музиці і слові,

Вогню такого не передаси

Нічим, крім пісні, посестри любові,

Криниці невичерпної краси.

          Буває пісня тугою налита,

         І туга душу наскрізь пропече…

                    Бува така, що наче серед літа

          Срібляста річка в синю даль тече.

Вона – любов, вона – печаль і втіха,

Жива вода на виразки душі,

Поки живе – убереже від лиха

Понад стежками тихі спориші.

        То вже здавен:

        Лиш пісню розпочни –

         Її підхоплять, аж у полі тісно…

         Вкраїнський хліб тому такий смачний,

         Що він завжди замішаний на пісні.                (Слайд 14)

Ведучий: Найвідоміші виконавці української естради (станом на кінець 90-х) –  Василь Зінкевич,  Павло Дворський,  Раїса Кириченко,  Алла Кудлай,  Оксана Білозір,  Іво Бобул,  Лілія Сандулеса,  Віталій Білоножко,  Павло Зібров,  Іван Мацялко. Згодом більшість із них значно скоротила, а то й зовсім припинила концертну діяльність.

Ведуча: А тим часом у 2018 році святкує свій 40-річний ювілей ще одна пісня, що стала свого часу легендою. Історія її написання дещо вражає. Композитор Анатолій Пашкевич згадував: 

Ведучий: «Це було десь у 1978 році… Пригадую, як зателефонував з Луцька поету Дмитрові Омеляновичу Луценку в Київ. Розповів йому про мамині тюльпани, про вишню, про те, як помирала мама…  Розмова наша дуже схвилювала поета...»

Ведуча: Через кілька днів Дмитро Луценко приїхав у Луцьк і привіз із собою написані кілька рядків до майбутньої пісні. Вона призначалася для співачки Раїси Кириченко, але вперше виконали її солістки Черкаського народного хору  на великому концерті.

Це схвилювало та образило Раїсу  Кириченко, проте невдовзі пісня прижилася в репертуарі артистки, яка виконувала її майже на всіх концертах.    (Слайд 15)

Ведучий: У перші роки після виходу «Маминої вишні» Українське радіо одержало понад шістнадцять тисяч листів із проханнями надіслати ноти й слова або виконати пісню в день народження мами. Отож для всіх матерів звучить пісня на слова Дмитра Луценка та музику Анатолія Пашкевича «Мамина вишня».  Виконують учителі.                      (Слайд 16)

Ведуча: Наша країна надзвичайно багата. Їй належить безліч скарбів. Це пісні. Серед них є такі, про які згадують дуже рідко, але вони чудові, сповнені добра та ніжності, особливо коли це стосується найкращої людини у світі – матері. Поет Дмитро Головко якось написав вірш, який невдовзі було покладено на музику. В результаті вийшла чудова пісня. Зустрічайте: «На зорі мене, мамо, збуди». Виконують учителі.  

Ведучий: Хай не міліє джерело, з якого вже багато десятиліть п’є воду добра українська пісня! Поетом-піснярем, авторству якого належить більше тисячі пісень, є Вадим Крищенко. Він неодноразово ставав переможцем конкурсу сучасної української пісні «Пісенний вернісаж», який щорічно проводиться в Національному палаці «Україна».       (Слайд 17)

Ведуча: Відомим композитором, який створив багато шлягерів, є Геннадій Татарченко. Свої твори він писав як для українських, так і для зарубіжних виконавців. Це він створив першу рок-оперу в Україні «Біла ворона». А перший успіх прийшов до композитора ще в далекому 1984 році, коли він написав пісню «Полісяночка».

Ведучий: Пропонуємо вашій увазі пісню на слова Вадима Крищенка та музику Геннадія Татарченка,  яка здобула неабияку популярність свого часу. «Полісяночка»!

Ведуча: І пісня все звучала, так звучала...

Той звук у саме серце проникав!

Вона найтонших струн душі торкалась,

Й відлунням голос серця промовляв. 

Ведучий: Час не стоїть на місці. Згодом з'являється нова хвиля шоу-бізнесу. Горизонт запалюють такі зірки, як Андрій Кузьменко і «Скрябін», Тарас Чубай, Руслана Лижичко, Олександр Пономарьов,  Святослав Вакарчук з «Океаном Ельзи» та багато інших композиторів і виконавців, проте класика залишається невмирущою. (Слайд 18)

Ведуча: Вікторія Рутковська «Ода українській пісні». Читає      ………….

Мила серцю пісне українська!
Жартівлива, радісна, сумна…
Ти в моїй душі живеш з дитинства,
Наче казка - дивна й чарівна.

Колискову, що співала мати,
Чую я крізь далі голубі…
Ти завжди зі мною – в будні, свята,
Ти  розрада в смутку і журбі.

Вся історія мого народу
Раптом оживає у тобі:
Віковічне прагнення свободи,
Дух палкий, незламний в боротьбі.

Ти даруєш щем і насолоду,
Щирі, неповторні почуття,
І несеш від роду і до роду
Життєдайне полум’я буття. 

Ведуча: Дуже хочеться, аби добра українська пісня доторкнулася до кожного серця, пробудила в ньому любов та повагу до всього рідного, спонукала до єдності,  нових звершень задля вічного горіння ідеї братерства, миру та добра. І нехай священний спів рідної землі завжди супроводжує нас!

        

         Для вас, шановні гості, звучить композиція на слова Вадима Крищенка і музику Ігоря Поклада  «Хай щастить вам, люди добрі». Виконує зведений хор. Солісти  ……………………………………………

(У програші пісні: Дякуємо за увагу! Нехай нас усіх завжди об’єднує      добра українська пісня!)

(СЛАЙД 19)